Спеціалізовані бригади складаються з окремих ланок чисельністю з двох і більше робітників, кожна з яких виконує певну штукатурну операцію. Таку технологію виконання називають потоково-розчленованою і з успіхом застосовують при великих обсягах штукатурних робіт, що підвищує продуктивність праці. Підвищенню продуктивності сприяє також закріплення певних операцій за ок­ремими робітниками, що автоматизує професійні навички, надає їм рівня професій­ної майстерності. При необхідності, малих обсягах робіт або з інших причин штука­тур може працювати індивідуально. Бригада, ланка або окремий штукатур працю­ють на певній ділянці або захватці. Кількість ділянок та їх розміри встановлюються відповідно до чисельності робітників, трудомісткості виконуваних робіт та норм ви­робітку. Розміри ділянок, тобто площа поверхні під оштукатурення, розраховуються таким чином, щоб працюючі не заважали один одному, а при переході з однієї ділян­ки на іншу втрачалося якомога менше часу.

 

Зміни щодо зайнятості у штукатура можуть викликатися як об'єктивними, так і суб'єктивними обставинами. Перші пов'язані із структурно-галузевими змінами у будівельному комплексі, рівнем кваліфікації та професійним досвідом робітни­ка, станом його здоров'я тощо, другі - з особистими професійними планами та обставинами життя.

Нестабільність економічної ситуації господарювання, спад будівельної діяльності в Україні відповідним чином налаштовують штукатурів до можливих змін у професійному житті.

 

Молодий штукатур, який ще не має достатнього досвіду роботи, повинен бути готовим  працювати бетонярем, машиністом піскоподавальних або просіювальних машин, сортувальних автоматів, пересувних розчинозмішувачів та розчинонасосів, пересувних  штукатурних станцій і навіть підсобним робітником або транспортувальником. Щоб зарадити  можливому безробіттю, досвідченому штукату­ру стануть у нагоді навички малярської праці або професії лицювальника-плиточника, мозаїчника тощо.

 

Індивідуальне професійне життя досить тривале та доволі складне.

У ньому можуть бути злети та падіння, фахове зростання або зміна професії, розчарування та нові уподобання. Та як би воно не складалося, саме робітник вирішує подальший напрямок власного професійного шляху, має враховувати не стільки примхливі бажання, скільки стан ринку праці та можливості професійного навчання та підвищення кваліфікації.

 Професія штукатура, за класифікацією Є.О.Клімова, належить до групи професій "людина - техніка". Предметом праці є природні та штучні матеріали та розчини, про які вже згадувалось. Особливістю роботи штукатура є пересувний характер його робочого місця, що являється характерною ознакою більшості будівельних професій.

 

Робоче місце штукатура складається з певної площини поверхні внутрішніх стін або фасаду будівлі та ділянки, яка до неї прилягає. Саме тут розміщуються складові розчинів, сухі суміші та штукатурка, інші матеріали, інструмент, присто­сування, саме тут пересувається штукатур. Закінчивши роботу з приготування розчину, його проціджування, нанесення на поверхню, розрівнення та розглад­жування, штукатур переходить до іншої поверхні або приміщення. При виконанні всіх цих операцій він постійно користується різноманітними інструмента­ми, пристосуваннями, машинами та механізмами. Через це професія належить до групи професій "людина — техніка ". Ра­зом з цим широке застосування декоративної та кольорової штука­турки у архітектурно-художніх будівельних роботах створює передумо­ви тяжіння професії до групи "людина — художній образ". У ряді професійно-технічних училищ практикують навіть комплектування окре­мих навчальних груп за професією штукатура та штукатура з художнього оздоблення.

Слід зазначити, що штукатур є тим будівельним фахівцем боти якого залежить, як буде виглядати будинок після вводу його в експлуатацію. Висококваліфікований штукатур по своєму рівню наближається до художника. Такий спеціаліст повинен уміти оштукатурювати пілястри, арки, колони, склепіння та інші складні архітектурні деталі. Результати роботи штукатура завжди на видноті, тому кажуть, що його робота є візитною карткою всіх будівельників, які споруджували будівлю.

Як правило, робота штукатура носить колективний характер. Вона досить складна, багатоопераційна і тому по­винна бути ретельно організована. У будівництві мають місце різні форми організації праці штукатурів. Перш за все це бригад­на форма, що реалізується через комплексні та спеціалізовані бригади. У комплексну бригаду крім штукатурів входять моля­ри, паркетники, лицювальники-плиточники. їх ланки скла­дають робітники одних професій або ті, хто володіє декількома суміжними.

 

Праця сучасного штукатура значною мірою механізована.

Для приготування, транспортування, подачі та нанесення розчину, а також виготовлення мастик для приклеювання листів сухої штукатурки застосовуються розчинозмішувачі та розчинонасоси, для проціджування розчинів - вібросита, підтримання відповідного температурного режиму розчину - розчинонагрівачі. З цією ж метою знаходять широке застосування пересувні штукатурні станції, тобто комплекси компресорів з різноманітними машинами та механізмами для приготування розчинів із сухих сумішей, їх проціджування, подачі на поверхи та нанесення на поверхні різних конструкцій, а також окремі агрегати (наприклад, для нанесення тОркрет-штукатурки). Основною перевагою штукатурних станцій є їх висока мобільність і продуктивність. Досить вдало при механізованому виконанні операцій з розрівняння та рогладжування розчину використовується також вібропресувальна машина. Механізоване затирання штукатурного шару виконується пневматичними або електричними затирочними машинками, зовнішнє штукатурне опорядження - опоряджувальним агрегатом.

Штукатури ретельно ставляться до власних інструментів, машин і ме­ханізмів, які використовують у роботі Перші зберігають у спеціальних валізах чистими та сухими, бо їх стан безпосередньо впливає на якість і продуктивність праці штукатурів, розмір їх заробітку. Другі постійно підтримують у експлуатаційному стані, слідкують за дотриманням відпо­відних режимів, виконанням правил безпеки праці та пожежної безпеки.

 

Однією з основних операцій при виконанні штукатурних робіт є приготування відповідних простих або оздоблювальних розчинів. їх виготовлення здійснюється в основному на спеціальних заво­дах, розчинозмішувальних і розчинобетонних вузлах, приоб'єктних механізованих вузлах або установках. Машиніст вузла або установки разом із сортувальником готують склад розчину, до якого входять вапно, гіпс, рідке скло, цемент у якості в'яжучих матеріалів та наповнювачі - природний або штучний пісок, мармурова або гранітна, вугільна або слюдяна крихта і, звичайно, вода. Іноді у розчин добавляють пігменти (фарби) і тоді отримують кольорову штука­турку. І крихта, і пігмент є передумовою створення декоративної штукатурки, яка не потребує додаткового оздоблення через малярні роботи. Тому застосування декоративної штукатурки скорочує строки виконання опоряджувальних робіт і зменшує їх вартість.

Підготовлену розчинну суміш машиніст через вібросито та розчиновід подає до місця виконання штукатурних робіт. Розчиновід закінчується форсункою пнев­матичної або механічної дії, за допомогою якої здійснюється набризкування розчину на поверхню. Розчин, що нанесено на поверхню, штукатур розрівнює та затирає за допомогою ручних і механізованих інструментів. З ручними інстру­ментами Ви вже частково знайомі, а серед механізованих у будівельній прак­тиці застосовуються електрифіковані затирочні машинки вагою до 2-х кг.

Іноді штукатур готує розчин самотужки. Для цього існує відповідна система підйому на поверхи складових розчину, сухих сумішей та інших необхідних бу­дівельних матеріалів. Відповідна робота виконується шахтними, стояковими та щогловими вантажопідйомниками, якими керують машиністи. Для оштукату­рення фасадів або високих приміщень теслярі влаштовують риштування та підмо­стки тощо.

Для виконання штукатурних робіт застосовується багато різноманітних інструментів та пристосувань. Так, для підготовки поверхні, виконання простої штукатурки, ремонту та перетирання поверхні штукатур користується кельмою (невеличкою лопаточкою з викривленою ручкою), сталевою лопаткою, штукатурним ківшом, совком з ручкою, дюралюмінієвим соколом, двостороннім молотком з подвійним загостренням, бучардою, троянкою, скарпелем, штукатурним ножем та молотком, гострогубцями-кусачками, щіткою-макловицею, напівтерком, гладилками, дерев'яними, капроновими або гумовими терками тощо. Щоб якісно облицювати поверхні листами сухої штукатурки, робітники застосовують притискне правило, ніж для зрізання фасок на листах штукатурки, маячну малку, ніж для різання листів штукатурки. У роботі штукатур використовує також наступний контрольно-вимірювальний інструмент: висок з котушкою, рейку з виском, контрольне правило, дерев'яний та металевий кутники, водяний гнучкий та будівельний рівні, стандартний конус. Інвентарними пристосуваннями для виконання штукатурних робіт є ящик-візок, бункери для розчину, металеві ящики.