Професійна діяльність штукатура відноситься до фізичної праці середнього навантаження і напруженості. Обмежень щодо статі і віку професія не має. Робота, як правило, однозмінна і ведеться вдень. При великих обсягах робіт штукатури можуть працювати у дві, а іноді у три зміни. Тривалість однієї робочої зміни — 8 годин, до яких додається година обідньої перерви, що поділяє зміну навпіл. До часу відпочинку додаються та­кож декілька 8— 10-хвилинних пауз, які сприяють віднов­ленню та збереженню працездатності протягом всієї зміни.

Особливостями праці штукатура є:

♦      незручна робоча поза при опоряджуванні стелі;

♦      пересувний характер робочого місця;

♦      робота на протягах;

♦      підвищена вологість повітря у приміщеннях, де ведуться штукатурні роботи;

♦      недостатня вентиляція;

♦       робота на висоті підмостків, приставних драбин, столиків, риштувань тощо;

♦      робота із шкідливими речовинами (домішки, пластифікатори, мастики, суміші);

♦      можливість запорошення очей і дихальних шляхів при нанесенні розчинів механізованим способом, внесенні пиловидних матеріалів (гіпс, цемент, вапно) у розчин, очищенні поверхонь від пилу та бруду.

      Професійна діяльність штукатура висуває високі вимоги до здоров'я спеціаліста. Штукатурні роботи виконуються у різних кліматичних зонах. Штукатури працюють як усередині приміщень, так і зовні та на висоті. Несприятливо впливають на їх здоров'я сезонні погодні умови при роботі на відкритому повітрі, робоча поза "стоячи" протягом тривалого часу тощо. При розгладжуванні та затиранні розчину штукатуру доводиться додавати значних натискних зусиль, щоб подолати опір розчину. Переноска шлангів розчинонасоса та листів сухої штукатурки також вимагає значних фізичних зусиль.

Було б помилкою вважати, що кожен, хто хоче стати штукатуром, може успішно навчатися цій професії та працювати за фахом. На жаль, як і багато інших, ця професія має певні протипоказання та обмеження медичного і психологі­чного характеру. їх зумовлюють певні санітарно-гігієнічні та змістовні особливості праці штукатура, а саме: протяги, підвищена вологість, іноді пил від гіпсу, цементу, вапна у повітрі робочих приміщень, використання при приготуванні розчинів шкідли­вих домішок і пластифікаторів, робота на висоті, незручності робочої пози тощо.

З боку медицини перепонами щодо оволодіння професією штукатура є:

Ø  порушення функцій опорно-рухового апарату з розладами рухової функції, особливо кистей рук;

Ø  хвороби та значні відхилення від норми зору та слуху;

Ø  бронхіальна астма та інші хронічні легеневі хвороби;

Ø  хронічні шкірні захворювання, особливо кистей рук;

Ø  розлади координованості рухів, роботи вестибулярного апарату;

Ø  органічні захворювання центральної нервової системи.

Постійне використання при приготуванні розчинів вапна, пластифікаторів та протиморозних домішок, робота з такими розчинами стає на заваді до навчання штукатурній справі тим, хто має шкіряні хвороби рук. Протяги, підвищена вологість і робота в умовах низьких температур заважають стати штукатурами тим, хто хворіє на ревматизм і схильний до застуд. Необхідність працювати на висоті обмежує доступ до цієї професії особам, які страждають на втрату свідомості, запаморочення та непритомність.

Професія штукатура небажана особам неуважним, емоційно неврівноваженим, неакуратним. Тим, хто не має інтересу до техніки та конструювання, для кого терпіння та ретельність не є провідними рисами характеру, треба добре зважити, а чи слід взагалі обирати за фах саме штукатурну справу.

 Хоча професія не має обмежень щодо статі та віку, все ж особам, які не мають відповідної фізичної витривалості та вправності, професія на­вряд чи може бути рекомендована. Ті ж вимоги слід віднести до загальноосвітньої підготовки, особливо з хімії, фізики, креслення, математики та трудового навчання.

Майбутньому штукатуру бажано мати

Ø  розвинені зорові та слухові органи, гарну пам'ять на рухи та рельєф поверхні, гостре практичне мислення, координованість та взаємозамінність дій-обох рук;

Ø  вміння концентрувати, розподіляти та переключати увагу;

попередньо розраховувати власні робочі дії та рухи, пристосовуватись у роботі до ритму та темпу праці напарника по ланці;

відчувати красу будівлі, конструктивних рис окремих приміщень і власної праці. 

Майбутній штукатур має добре усвідомлювати,

що ця праця не терпить легковажного ставлення, хизування удаваною хоробрістю.

Лише той, хто добре обізнаний і виконує правила тех­ніки безпеки, може розраховувати, що не потрапить у си­туацію, яка може призвести до травм або аварії. Робочі інструменти штукатура повинні мати гладкі та надійно закріп­лені ручки (держаки). Опоряджуючи фасад будинку або пра­цюючи на висоті, штукатур повинен користуватися захисною каскою. Суворо забороняється скидати з риштувань чи підмостків будівельне сміття, залишки розчину, його компо­нентів, сухої штукатурки, піддони, ящики тощо. Щоб захисти­ти від ушкоджень шкіру та органи дихання, штукатури вико­ристовують спецодяг і взуття, а також респіратори. Особливі вимоги висуваються до роботи з електромеханічним інстру­ментом, машинами та механізмами. Настил підмостків та риштувань, якими користуються штукатури, роблять з дощок відповідної товщини або з інвентарних щитів. Настили висо­тою понад 1,1 м огороджують перилами. При використанні у роботі токсичних пластифікаторів, мастик і протиморозних домішок штукатур змащує руки захисними пастами та мазя­ми. Упевненим щодо захищеності від помилок, травм і аварій він може вважати себе тільки тоді, коли добре оволодіє знан­нями та навичками щодо електробезпеки, виробничої сані­тарії, пожежної безпеки, подання першої долікарської допо­моги. Правила такого захисту встановлюються відповідно до будівельних та санітарно-гігієнічних норм.