КАБІНЕТ


СПЕЦТЕХНОЛОГІЇ ТА МАТЕРІАЛОЗНАВСТВА



ПРОФЕСІЯ: ШТУКАТУР, МАЛЯР, ЛИЦЮВАЛЬНИК -ПЛИТОЧНИК


Середа, 13.12.2017, 13:50
Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

ПРОФЕСІЯ: ШТУКАТУР, ЛИЦЮВАЛЬНИК-ПЛИТОЧНИК, МАЛЯР


ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ



 

 

       Відсутність чіткої державної політики і планування в галузі професійної освіти призвела до виникнення дисбалансу на ринку робочої сили. Підприємства промислових регіонів відчувають нестачу кваліфікованих кадрів. Період застою промислових підприємств, що супроводжувався зниженням попиту на кваліфіковані кадри, спричинив переорієнтацію системи ПТНЗ на підготовку робітників непромислових професій.

       Реалії сьогодення полягають у тому, що професійно-технічна освіта в Україні недостатньо враховує особливості ринку праці, не несе відповідальності перед роботодавцями і не орієнтується на їх потреби. Тому вкрай важливою є взаємодія на рівноправній основі ПТНЗ, вузів, органів державної влади і роботодавців.

       Мета партнерства між навчальними закладами та підприємствами

в сфері професійного навчання на виробництві – узгоджені дії сторін щодо забезпечення на договірній основі проведення професійного

навчання працівників підприємств з урахуванням вимог виробництва,

розробка та узгодження необхідної навчально-програмної документації,

методичних матеріалів тощо. Партнери завдяки партнерським відносинам покликані зміцнити свої позиції щодо конкурентоспроможності та якості свого продукту.

       Більшість підприємств, не зважаючи на проблеми із кадровим забезпеченням, або взагалі не хочуть займатися навчанням своїх працівників, або не мають бажання вкладати кошти в їх навчання на базі

навчальних закладів. Як правило, такі підприємства навчають свій

персонал на робочих місцях, при цьому не завжди забезпечують якісне

навчання. Значною проблемою є сьогодні присвоєння підприємствами

професій та кваліфікації робітникам взагалі без попереднього професійного навчання, що призводить до зниження якості робочої сили.

        Важливою умовою забезпечення якості професійної підготовки

кваліфікованих робітників є педагогічна конкретизація цілей, особливо

освітніх, завдяки яким успішно реалізуються навчально-пізнавальна і

професійна діяльність, діагностування її результатів.

        Освітні цілі професійного навчання  являють собою систему смислових орієнтацій, знань, умінь, навичок (компетенцій) і практичного досвіду, необхідних для здійснення особистісно й соціально - значущої професійної діяльності.

        Теоретичним підґрунтям визначення цілей професійного навчання

кваліфікованих робітників є основні положення, викладені у законодавчих актах з питань освіти, Національній доктрині розвитку освіти, а також у міжнародних документах, зокрема Копенгагенській Декларації щодо посилення Європейської кооперації в професійній освіті, у Конвенціях і рекомендаціях Міжнародної організації праці.

       Незважаючи на кризові явища, що постали в Українській та в інших державах, керівники багатьох підприємств та організацій, педагоги професійних навчальних закладів, роботодавці, інші соціальні партнери, а також науковці-ентузіасти об’єднують зусилля у дослідженні цих проблем, шукають шляхи подальшого розвитку професійного навчання на виробництві.

       Разом з Міністерством праці і соціальної політики України та іншими відомствами і соціальними партнерами Академія педагогічних

наук України, її Відділення професійної освіти і освіти дорослих прагнуть привернути увагу нашого суспільства до необхідності розв’язувати ці надзвичайно актуальні проблеми з урахуванням динаміки змін на ринку праці та результатів наукових досліджень. Створення в Інституті професійно-технічної освіти АПН України лабораторії професійного навчання на виробництві, розширення основних напрямів педагогічних і психологічних досліджень з проблем професійної педагогіки, дидактичних аспектів професійного навчання, перепідготовки і підвищення кваліфікації робітників – це важлива складова системної діяльності, спрямованої на розвиток сучасного виробничого персоналу.

       Розвиток і вдосконалення ринкових відносин перетворюють

суб’єктів освіти в суб’єктів ринку. Професійні навчальні заклади стають

по суті посередниками між клієнтом (учнем) і споживачем (потенційним працедавцем). Ця обставина спонукає навчальний заклад до пошуку таких форм і методів трансляції знань, такого змісту і структури професійного навчання, які дають змогу забезпечити потрібну «товарну кондицію» клієнта – випускника конкретного навчального закладу.

        Таким чином, проблема професійної освіти і навчання в умовах

ринкової економіки має розглядатися з позиції розвитку якості робочої

сили як ключової умови розвитку людських ресурсів.

        Доцільно звернутися до науково-педагогічного доробку академіка АПН СРСР С. Батишева, який обґрунтував такі положення професійної педагогіки, як:

 

1. Знання типів виробництва, для яких здійснюється підготовка

робітників, що дає змогу визначити виробничий профіль робітника.

2. Знання рівнів механізації та автоматизації виробничих процесів, які визначають зміст праці робітників. (До цього, на нашу думку,

слід додати ще й рівні комп’ютеризації виробничих процесів).

3. Знання ступеня неперервності технологічних процесів, що забезпечує раціональне визначення форм організації праці.

4. Знання стану організації праці, відповідно до чого визначаються

обов’язки робітників.

5. Знання складу обладнання, що використовується в трудовому

процесі виробництва предметів праці визначають спеціалізацію економіки.

6. Знання федерального і регіонального компонентів у змісті професійно-технічної освіти.

 

      Одним з основних напрямів підвищення конкурентоспроможності

виробничого персоналу є професійна підготовка, перепідготовка та

підвищення кваліфікації (далі – професійне навчання). Водночас організація професійного навчання потребує систематизованої, достовірної, об’єктивної інформації про поточні і перспективні потреби ринку праці у кваліфікованій робочій силі, незалежно від економічних катаклізм.

       В умовах ринку праці відсутність повноцінної інформації є однією з

основних причин незбалансованості обсягів і напрямів професійної

підготовки кваліфікованих робітників.

       Сприяння державою організаціям у розвитку виробничого персоналу, особливо щодо професійного навчання кадрів на виробництві, насамперед залежить від ефективності механізму стимулювання роботодавців до розвитку персоналу і самого персоналу з метою посилення їх заінтересованості у постійному поглибленні теоретичних знань, вдосконаленні умінь та навичок.

       Стимулювання професійної підготовки персоналу організацій регулюється Законом України «Про оподаткування прибутку на підприємствах», яким передбачено, що витрати на означену діяльність можуть включатися до валових витрат у розмірі 3 % фонду оплати праці звітного періоду.

        Збільшення витрат підприємств на професійне навчання стримує й

низький рівень прибутку багатьох підприємств і, звідси, неможливість

забезпечити фінансування професійного навчання в належних обсягах,

значні ставки відрахувань на соціальне страхування працівників, недосконалість чинного законодавства у сфері професійного розвитку персоналу на виробництві. Професійне навчання персоналу ускладнює й механізм ліцензування підготовки робітників на виробництві, що спонукає підприємства приймати на роботу працівників не учнів, а відразу на робоче місце за професією та кваліфікацією, що їм не присвоювалася відповідно до чинного законодавства.

 

 

ДЖЕРЕЛА:

1. Ільїч Л.М. Державне регулювання професійної підготовки кадрів : світовий досвід / Ринок праці та освіта : пошук взаємодії : [3б. наук.

ст.] / Під наук. ред. І.Л. Петрової. – К. : Таксон, 2007. – 200 с.

2. Левченко О. Сучасна безперервна професійна освіта та підготовка кадрів в Україні: основні проблеми та напрями трансформації в

контексті міжнародного досвіду // Україна : аспекти праці. – 2006. – № 1. – СіЗО – 35.

3. Шмидт В. Р. Организация обучения на производстве в разви-

тых странах Запада // Труд за рубежом. – 2005. – № 3. – С.76 – 90.

4. Котлер Ф. Основи маркетингу.  М. : Бізнес-книга, 1995.  670 с.

5. Скульська В.Є. Шляхи удосконалення організаційно-педагогічних умов професійного навчання безробітних у професійно-технічних навчальних закладах на замовлення державної служби зайнятості України / «Професійна орієнтація та професійне навчання безробітних : організаційно-правовий та психолого-педагогічний аспекти :

[Колективна монографія] / За заг. ред. В.Є. Скульської. – К. : ІПК ДСЗУ,

2007. – С. 316 – 339.

6. Полак Л.Б. Навчально-виховний процес у закладах профтехосвіти: управлінський аспект : [навч.-метод. посіб.] / Л. Б. Полак. – К. :

Вища шк., 1999. – 112 с.

7. Смирнов И.П. Человек – Образование – Профессия – Личность :

Монография. – М. : УМИЦ «Граф. – Пресс», 2002. – С. 129–130.

 

http://www.ipto.kiev.ua/files/ЗБІРНИКИ_НАУКОВИХ_ПРАЦЬ/ПННВ/3-2.pdf

 http//www.dcz.gov.ua.

 



ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ


Молоді штукатури, які закінчили професійно-технічні учи­лища, озброєні ґрунтовними спеціальними теоретичними знан­нями і мають розвинені професійні уміння і навички. Такий професійний багаж, підкріплений робітничим досвідом, дає можливість за 4-5 років досягти найвищого кваліфікаційно­го розряду. Робітникам, що отримали професію штукатура через індивідуальне учнівство на виробництві, як правило, на це потрібно значно більше часу.

Підвищені вимоги, що у сучасних умовах висувають роботодавці до кваліфікації та якості робочої сили, стимулюють штукатурів до подальшого опанування професійними знаннями та навичками. Саме тому вони постійно підвищують свою професійну майстерність. Шляхом і формами такого підвищення є:

 навчання безпосередньо на виробництві, виробничо-технічних курсах, курсах цільового призначення, курсах навчання другій (суміжній) професії. Виробничий досвід і органі­зоване підвищення кваліфікації дають можливість штукатуру досконало оволодіти професіями лицювальника-плиточника, мозаїчника, альфрейщика, тесляра, столяра тощо.

Підвищення кваліфікації та рівня знань щодо організації та технології виконання штукатурних робіт здійснюється також че­рез систему вищої освіти. Так, після закінчення професійно-технічних училищ молоді штукатури користуються пільгами щодо вступу у вищі навчальні заклади, встановленими Міністерством освіти України. Досвідчені штукатури мають можливість отримати спеціалізовану вищу освіту через вечірню та заочну форми навчання.

Професійна кар'єра штукатурів, які одержали спеціалізовану вищу освіту будівельника, продовжується у якості бригадирів, майстрів, прорабів, начальників дільниць, а для тих, хто має схильність до вирішення масштабних організаційних завдань, на більш відповідальних, керівних посадах.

З роками роботи штукатури здобувають певну спеціалізацію, пов'язану з найвищою Якістю виконання окремих операцій. Фахівці такого рівня мають завжди бути предметом уваги лан­кових і бригадирів, які при розподілі серед штукатурів ділянок роботи повинні керуватися саме індивідуальною професійною майстерні­стю окремого робітника.





1 2 3 4 | Вперед >
Вхід на сайт
Пошук
Друзі сайту