КАБІНЕТ


СПЕЦТЕХНОЛОГІЇ ТА МАТЕРІАЛОЗНАВСТВА



ПРОФЕСІЯ: ШТУКАТУР, МАЛЯР, ЛИЦЮВАЛЬНИК -ПЛИТОЧНИК


П`ятниця, 29.03.2024, 14:20
Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

 

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО БУДІВНИЦТВО

Будівництво – сфера матеріального виробництва, що створює нові та реконструює діючі основні фонди виробничого і невиробничого призначення (будівлі, споруди і діючі комплекси).

Основні фонди – сукупність матеріально-речових цінностей, що діють протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і у виробничій сфері. Основні фонді за термін своєї служби багаторазово беруть участь у виробничому процесі, зберігаючи початкову матеріальну форму, проте в міру зносу переносять свою вартість на готовий продукт через апарат амортизаційних підрахунків.

Основні виробничі фонди в будівництві – засоби праці, за допомогою яких робітники будівель організацій діють на предмети праці і здійснюють процес виробництва. Вони поділяються на активні і пасивні. Активні основні виробничі фонди беруть участь у процесі виробництва (машини, устаткування, транспортні засоби, інвентар). Пасивні основні виробничі фонди безпосередньо не беруть участь у виробничому процесі, але створюють умови для проходження технологічного процесу. До пасивних  основних виробничих фондів відносяться будівлі, у яких розташовуються виробничі приміщення і споруди, що обслуговуються підприємством. У створенні основних фондів країни.

Капітальне будівництво – процес створення нових, реконструкції та розширення діючих основних фондів виробничого і невиробничого призначення в усіх галузях народного господарства, а також монтаж і введення в дію машин і устаткування.

Капітальне будівництво включає проектно-вишукувальні і науково-дослідні, будівельні і монтажні організації, підприємства будіндустрії, виробництво будівельних матеріалів і транспорт. Крім того, у сфері капітально будівництва беруть прямо або побічно беруть участь різні галузі національної економіки, що забезпечують будівництво металом і металоконструкціями, цементом, лісоматеріалами, будівельними шинами, транспортними засобами, паливом і енергетичними ресурсами. До сфери капітального будівництва відносять також замовників, що розпоряджаються капітальними вкладеннями, джерелами яких є засоби державного бюджету і власні засобі підприємств, а також організації, що виконують роботи господарський способом. На створення фондів виробничого і невиробничого призначення направляються капітальні вкладення.

У капітальному будівництві існують різноманітні організаційні і господарські форми процесу будівельного виробництва, велика кількість учасників, що мають різноманітну функціональні ціла й завдання, суттєва залежність процесу будівельного виробництва від природних умов. У процесі будівельного виробництва (зведення будівельного об’єкта – це будівля або споруда, споруджувана будівельною організацією), як правило, беруть участь: інвестор – замовник – проектувальник – підрядник – спеціалізовані субпідрядні організації. Крім цих безпосередніх учасників будівельного процесу, в створенні будівельної продукції беруть участь десятки заводів-виготовлювачів технологічного устаткування, будівельних

 ШТУКАТУР

Штукатурні роботи відносяться до великої групи опоряджувальних робіт, а професія штукатура займає особливе і дуже помітне місця серед інших будівельних професії. Виникла ця професія давно. Вже близько 5 тисяч років тому при будівництві будинків застосовували штукатурку з гіпсу. Слово "штукатурка” – італійського походження, (від лат. – гіпс, вапно, алебастр). Це дало вченим підставу припускати, що винайшли штукатурку італійські будівельники. На жаль, до наших дні дійшло дуже мало документальних даних про цю професію, тому зараз неможливо встановити, якими методами користувалися і які інструменти застосовували штукатури тисячоліття тому.

Перші приклади використання глиняної штукатурки-обмазки зустрічаються в житлах напівземляночного типу, характерних для степових районів древньої Русі. Для більшості охайності і краси поверхні глиняної штукатурки покривали різноманітними барвистими візерунками. У якості речовин-барвників використовували сажу, червону глину, крейду й інші найпростіші "земляні” фарби, а зв’язувальними речовинами для них служили жир, кістковий мозок, рослинна олія і пізніше вапно.

До кінця XI ст.., коли перша Російська держава досягла зеніту своєї могутності й культурного розквіту, поряд із поліпшеним оздобленням живописом, мозаїкою й облицюванням керамічними плитками, широко застосовували вапняну штукатурку. Зовнішнє оздоблення монументальних будинків у XIII–XV ст.. істотно видозмінилося. Будівельники стали оштукатурювати зовнішні поверхні цегельних стін, оздоблюючи їх рустами, які створювали враження кам’яної кладки. Так з’явився один із найпростіших елементів декоративної штукатурки. Згодом багато чого змінилося в технології і методах штукатурних робіт, але незмінним залишається їхнє призначення: надавати окремим приміщенням і цілим будинкам естетичного вигляду. Адже штукатурка – оздоблювальний шар на поверхнях або надає їм певної форми і фактури. Це від штукатурів залежить, щоб стіни і стелі були рівними, без западин і горбів, дверні і віконні скоси дзеркально гладкими, архітектурні деталі геометрично чіткими. Це штукатури готують будинок або споруду під остаточне оздоблення – фарбування або облицювання. І ніяка фарба або, припустимо, шпалери не зможуть сховати брак, якщо він допущений штукатуром. Штукатурка має санітарно-гігієнічне, захисно-технічне і архітектурно-декоративне призначення.

Гігієнічна роль штукатурки полягає в тому що в результаті оштукатурювання утворюються рівні й гладкі поверхні конструкцій будинку, що перешкоджають осіданню на них пилу і полегшують очищення поверхонь.

Захисно-технічне призначення штукатурки полягає в захисті конструкцій будівель і споруд від шкідливих атмосферних впливів і вологи, зменшенні теплопередачі, звукопровідності, дерев’яні стіни стають вогнетривкими, у захисті від дії хімічних речовин, тобто підвищуються довговічність споруди. Штукатурка призначається для підготовки поверхонь під фарбування або облицювання.

Архітектурно-декоративне призначення штукатурки полягає в тому, щоб надати будинкам і приміщенням більшу привабливість і виразність, створюється спеціальна фактура поверхні штукатурного шару за рахунок добору складу розчину за матеріалом (заповнювач і в’яжуче_ і кольору, засобові його нанесення на поверхню і наступної обробки оздоблювального шару різними інструментами і пристосуваннями.

 

 МАЛЯР

 

У будь-якому будівельному виробництві, на будь-якій будові неминуче наступає відповідальний період, коли будівельники підходять до виконання завершального циклу робіт з оздоблювання зведеної будівлі або споруди. Іншими словами, приходить час для штукатурних, скляних, лицювальних, малярських, шпалерних та інших робіт оздоблювально циклу, коли будівництво цілком належить будівельникам оздоблювальних фахів – оздоблювач. Мета оздоблювання будівель і приміщень – додати поверхні будівельних конструкцій гарний зовнішній вигляд, естетичну промовистість, захистити від руйнівних впливів, поліпшити санітарно-гігієнічні й технологічні умови експлуатації, благотворно впливати на емоційний стан людини.

Дослідження в галузі промислової естетики показали, що колір фарбування приміщень, машин і верстатів впливає на продуктивність праці людини, полегшуючи або ускладняючи її роботу. Так. Яскраво-зелений колір заспокійливо діє на нервову систему, жовтогарячий і жовтий колір – кращі при необхідності привернути увагу і підвищити пильність людини. Теплі кольори (жовтий, червоний, жовтогарячий_ створюють відчуття сонячного освітлення, "життєрадісності”, тому ними фарбують приміщення, що виходять вікнами на північ. Навпаки, зелений, блакитний і синій кольори створюють відчуття прохолоди, і тому ними користуються при фарбування приміщень, що звернені вікнами на сонячний бік, або які мають підвищену температуру повітря. Кольори можуть створювати враження далекості або наближеності пофарбованої поверхні, змінювати зорове сприяння висоти приміщення, його площі, тому з їхньою допомогою можна доповнювати архітектурні задуми.

Тип оздоблення, його колірне рішення визначає, звичайно, архітектор у залежності від призначення об’єкта і тих вимог, що подаються до його довговічності й зовнішнього вигляду. Всі необхідні зведення і вказівки з опоряджувальних робіт містяться на проекті виконання робіт, наданій будівлі або споруді. Роль маляра в будівництві дуже велика. Він покриває фарбами і лаками стіни, стелі, підлоги, двері при їхньому остаточному оздобленні, обклеює необхідні поверхні шпалерами, гнучкими лицювальними матеріалами. Слід зазначити, що з розвитком індустріалізації будівництва і перенесення багатьох будівельних операцій у заводські умови різко зросла кількість виробів, що надходять на будівельний майданчик у цілком готовому виді, пофарбованими при виготовленні. Такі вироби полегшують працю маляра на будівництві, тому що після остаточної установки на місці їх необхідно лише один раз покрити фарбою, тобто "освіжити, і виріб буде придатним до експлуатації.

На будівництвах малярам доводиться виконувати різноманітні види фарбувань – клейове, вапняне, казеїнове, силікатне, цементне і, крім того, ще й покривати поверхні масляними емалями, емульсійними фарбами і лаками. Кожна з фарб має цілком визначене призначення. Олійну фарбу застосовують в основному для оздоблення приміщень кухонь, санітарних вузів, віконних і дверних полотен. Олійна фарбі надійно захищає метал від корозії, а дерево – від дії вологи.

 

  КОРОТКА ІСТОРІЯ БУДІВНИЦТВА

Ранній неоліт до цього періоду відносяться залишки житла із природного каменю, знайдені при розкопках у басейні Оки радянськими археологами.

12 тис. років до н.е. – найдревніший фрагмент стіни, викладеної з обваленої глиняної цегли, знайдений при геологорозвідувальному буравленні ріки Ніл на глибині 18 м.

4 тис. років до н.е. – за пере повіддям, почате будівництво Вавілонської вежі. Будівельний матеріал – висушений сирець, "армований” пальмовим листям.

3 тис. років (2580 рік) до н.е. – побудована піраміда Хеопса в Гізе, Єгипет; висота її 146,5 м, а на будівництво пішло 2300 тис. кам’яних плит вагою 2,5 т кожна.

1 тис. років до н.е. – поява античного "бетону” – каменеподібного матеріалу, приготовленого із суміші глини, вапна, піску і соломи.

V ст. До н.е. –  у Греції склалася система класичних ордерів – визначне сполучення несучих і носимих частин і стояково-балкової конструкції, їхньої структури і художнього оформлення – доричний, іонічний, коринфський.

III ст. до н.е. – будівництво найбільшого у світі фортифікаційної споруди – Великої китайської стіни, що окреслила чіткі межі Китаю з півночі: довжина стіни близько 5 тис. км, висота – 6,6 м.

II ст. до н.е. – у Древньому Римі досягло великої досконалості будівництво мостів і акведуків; широко застосувався бетон. Багато мостів і доріг служать в Англії і Франції дотепер.

532–537 р. – побудовано храм св..Софії в Константипонолі – прямокутна в плані будівля, увінчана грандіозним куполом діаметром 31,5 м. Архітектура Візантії дуже вплинула на зодчество слов’янських народів Балкан, Закавказзя і Древньої Русі.

VII ст. – побудовано храм Звартноц у Вірменії – небачена до того часу за композицією споруда: круглий, у три якуси, він стояв на високому східчастому постаменті. На фасаді храму зображено портрети його будівельників з інструментами в руках.

IX ст. – перші відомі на Русі будинки з дубових колод, виявлені під час прокладення Київського метро.

Кінець X ст. – у країнах Західної Європи з відродженням міст починають будувати кам’яні житлові будинки в 2–3 поверхи з майстернями і лавками внизу.

XXI ст. – на Русі застосовується цегла (плинт), спочатку пічниками – "печники зижителями”, а пізніше мулярами для церков і бідинків.

1127 р. у Бухарі побудовано мінарет Калян висотою 9 м – то широкі, то вузькі; у кожному поясі – свій орнамент.

1329 р. – кам’яну церкву Іонна Лествичника в Москві було споруджено усього за три місяці.

XIVXV ст. – у Римі побудовано церкву Петра; церква мала висока веже; що завершувалася дерев’яним шпилем (загальна висота веже щі шпилем 120,7 м!) – унікальна, смілива дерев’яна конструкція, одна щ найдавніших у світовій архітектурі.

XVIXVII ст. – теслярі русі могли побудувати будинок за один день. У Москві існував ринок, де продавалися цілі будинки: залишалося розібрати їх, перевезти на місце і зібрати.

1584 р. – у Росії було організовано Наказ кам’яних справ (існував до 1700 р.). Він мобілізував на будівництво майстрів із різних міст, відкривав цегельні заводи.

1910–1912 р. – у Москві було побудовано перші залізобетонні будинки; архітектор І.С. Кузнєцов створив комплекс торгових рядів, готелів, житлових будинків.

1913 р. – побудовано будинок "Вульворт – 241,4 м, Нью-Йорк, США. Найвища у світі будівля в 1913–1930 роках.

1930 р. – побудовано найвищий будинок у 1930–1931 роки "Крайслер” 318,8 м. Нью-Йорк, США.

1931 р. – побудовано найвищий будинок у 1931–1973 роки "Емпайр Стейт білдінг – 381 м.    Нью-Йорк, США.

1950 р. – радянський учений С.П. Онацьким у промислових умовах отримано керамзит, нині найпоширеніший пористий заповнювач легких бетонів

1960-і рр.. – з’явився металькамінь – матеріал, винайдений радянським винахідником А.П. Мотулевичем; керамобетон, запропонований радянським ученим В.Т. Прожогою.

1963 р. – побудовано вежу "Телеком у Лондоні (Великобританія), висотою 182 м.

1973 р. – побудовано будинок Міжнародного торгового центру, висотою 411,4 м, Нью-Йорк, США. Найвищий будинок у світі в 1973–1974 роках.

1974 р. – побудовано вежу "Сіерс, висотою 443 м в Чикаго, іллінойс, США. Навища будівля у світі в 1974–1981 роки.

1975 р. – побудовано вежу "Сіен, Торонто, Канада, 555,3 м. Найвища у світі веда.

1981 р. – Побудовано 169-поверховий найвищий на сьогодні будинок – "Міжнародний торговий центр заввишки 762 м. Чикаго, Іллінойс, США.

Найдовша у світі дорога – це швидкісне Панамериканське шосе довжиною 33000 км. Воно починається на холодній Алясці, а потім через Канаду і США тягнеться до вологих лісів Центральної Америки. Цим шляхом можна проїхати через Південну Америку до Чилі, завернувши до Аргентини та Бразилії.

Найбільший у світі аеропорт Ріяд у Саудівський Аравії займає в Аравійській пустелі прощу 225 кв. км – це більше ніж деякі країни.

Найвище на висоті 3684 м. над рівнем моря знаходиться місто Лхаса (Китай). Це столиця Тибету, району в Гімалаях, який інколи називається "дохом світу”.

Найбільше місто в світі Токіо (Японія), де живуть близько 27 мільйонів чоловік.

Перші міста з’явилися у південно-Західній Азії. Чатал Хаюк у Туреччині було засновано близько 9 тисяч років тому. Будівлі на вузьких вилицях.

1953 р. – збудовано одну з найкрасивіших споруд у світу – Мавзолей Тадж-Махал поблизу міста Агра. Султан Шаз-Джахан (правив 1627–1658 рр.). Коли його улюблена дружина Мумтаз-Махал померла при народженні їхньої 14 дитини, вбитий горем султан спорудив на пам’ять про неї чудовий мавзолей-гробницю Тадж-Махал. Палац зроблено з чистого білого мармуру, оздобленого золотом та мозаїкою з напівкоштовного каміння.

XVI ст. – на Русі розвивається монастирське і цивільне кам’яне будівництво; шатрові будівництва народного дерев’яного зодчества послужили прототипами кам’яних будинків веже подібної композиції із шатровим покриттям (церква Піднесення в Коломенському, храм Василія Блаженного в Москві).

Початок XVIII ст.. – розпочато будівництво Петербурга за єдиним, заздалегідь складеним планом.

1825 р. – російський будівельник Б. Челів винайшов цемент ("кам’яний клей”) одночасно з англійцем Аспдином.

Середина XIX ст. – садівник Моньє винаходить залізобетон.

2-а половина XIX ст. – широке застосування одержали в будівництві метал, скло. Створюються нові конструктивні системи для перекриття великих прорізів і каркасні конструкції багатоповерхових будівель.

1889 р. – побудовано Ейфелеву вежу в Парижі (А.Г. Ейфель), до 1931 р. – найвища інженерна споруда в дотелевізійний час (висота – 320,7 м).

1902 – побудована "Плоска праска

Вхід на сайт
Пошук
Друзі сайту